З шкільного курсу біології усі знають, що близнята бувають одно- та різнояйцевими. Перші формуються в результаті запліднення однієї яйцеклітини та подальшого розділення утворених клітин, котрі вирішили жити та розвиватися незалежно. Вони (правильніше) називаються монозиготними – бо з однієї зиготи, а також ідентичними, оскільки нащадки цієї однієї клітини мають той самий геном. Новітнє дослідження показує, що ідентичні близнята не так вже й ідентичні.

Учені проаналізували ДНК 381 пари близнят, їхніх батьків, партнерів та дітей. Виявилося, що в середньому “ідентичні” різняться 5.2 мутаціями. Але головне не це.

Виявилося, що бувають пари близнят, в одного з яких наявні певна мутація в усіх органах та тканинах, а в іншого такої ніде немає. Очевидно, що мутація відбулася на ранніх етапах одразу після розділення вихідної зиготи. А в іншому випадку один з сиблінгів також має мутацію в усіх клітинах, але інший – лише у 20%. Отже, перший утворений нащадками клітини, в якій відбулася мутація. А от другий – частково її ж нащадками, а частково – чимось іншим. Така “химерність” виявлена уперше.

Це відкриття змінює наші уявлення щодо ступеня успадкування різних патологій. Методом, що дозволяє порівняти роль генетики та факторів середовища, є близнюковий. Він полягає у порівнянні ступеня співпадіння проявів ознак серед моно- та дизиготних сиблінгів. Чим меншим є відсоток подібності серед “ідентичних”, тим більшим є внесок факторів середовища. Новітні результати вказують, що генетична різниця між монозиготними близнятами може занижувати оцінку ступеня вродженості певних ознак.

А сучасна наука вміє визначити, чи був у вас близнюк, навіть, якщо він не народився.

Джерело