Наша зовнішність та інші характеристики визначаються, зокрема, нашими генами. Наскільки спільність генів об’мовлює спільність ознак?

Загалом, цікавим питанням є, наскільки взагалі генетично різноманітним є людство. Наш геном (сукупність ДНК у клітині) утворений 3.2 млрд парами нуклеотидів. За сучасними оцінками, індивідуальні геноми конкретних людей в середньому відрізняються від референсного (типу еталонного, зібраного на основі усіх відомостей, що має сучасна наука) 20-ма мільйонами пар нуклеотидів, що становить 0.6%. Багато це чи мало?

Учені кажуть, що генетична варіабельність в інших приматів значно більша, у тому числі і в наших найближчих еволюційних родичів – шимпанзе. За деякими оцінками, мінливість усього людства є меншою, ніж в однієї популяції приматів. Цікаво, що за різноманітністю білків ми випереджаємо шимпанзе, певно, що за рахунок альтернативного сплайсингу. Найбільшою генетична мінливість є у населення Африки, що узгоджується із домінуючою теорією походження людства, а також фактом наявності у нашій давній історії “пляшкового горла”.

З шкільної біології ми знаємо, що спадкова мінливість буває комбінативною (діти отримують різні комбінації батьківських генів) та мутаційною. Мутації контролюються низкою захисних механізмів, зокрема, імунітетом, але їхня ефективність не 100%. За сучасними оцінками, діти відрізняються від батьків понад 60-ма мутаціями. І навіть між генетично ідентичними монозиготними близнятами існує кілька відмінностей у ДНК, причому навіть у нейронах – клітинах, які не дуже діляться, і ймовірність виникнення в них мутацій менша.

Мінливість невелика, але чисельність людства величезна. Тож, яка ймовірність зустріти двох неспоріднених людей із однаковими ДНК? Канадський фотограф François Brunelle вже понад 20 років розшукує таких для свого проєкту I’M NOT A LOOK-ALIKE! та має понад 200 фотографій, одна з яких використана як заголовна в цьому пості.

Та нас таким не здивувати, усі ж пам’ятають фото зустрічі Дениса Шмигаля і Шарля Мішеля?

Ну а ще багато людей чули про набір двійників путіна. Поки що ніхто точно не знає, чи вони справді є та скільки їх, але історія справді знає багато прикладів використання двійників, про що є гарне відео від WAS.

Генетична схожість людей обумовлює їх візуальну подібність. Для оцінки ступеня успадковуваності тих чи інших ознак використовують близнюковий метод, суть якого полягає у порівнянні їхніх проявів в парах монозиготних (генетично ідентичних) та дизиготних (схожих як “звичайні” сиблінги) близнят. Зокрема, досить високий рівень успадковуваності мають базові психологічні характеристики особистості, відомі як “велика п’ятірка“.

Дослідники зацікавилися, а як щодо схожості таких характеристик у візуально подібних не родичів, для чого проаналізували 45 пар, ідентифікованих з проєкту Франсуа Брюннеля. І виявилося, що за індивідуальністю вони суттєвіше різняться, порівняно із близнюками. Таким чином, співпадіння за групою генів, які пов’язані із зовнішністю, зовсім не означає співпадіння за генами, які визначають нашу особистість.

Наші попередні матеріали про близнюків:

• ідентично неідентичні – про різницю монозиготних близнюків
• унікальний експеримент NASA
• як знайти зниклого близнюка

Джерело: Segal NL, Hernandez BA, Graham JL, Ettinger U. Pairs of Genetically Unrelated Look-Alikes : Further Tests of Personality Similarity and Social Affiliation. Hum Nat. 2018;29(4):402-417. doi:10.1007/s12110-018-9326-2