Доместикація або одомашнення тварин відіграло критичну роль у розвитку людства. Першими були одомашнені вовки (15 тис. років тому), що захищали людину та допомагали у полюванні. Далі заради джерела їжі людина приручила (10 тис. років тому) вівцю та козу. Приручення кішок відбулося на території Близького Сходу (“родючий півмісяць” – території долин Нілу, Тигра та Євфрату; цивілізації Єгипту, Ассирії, Фенікії, Мессопотамії). Усі сучасні кішки, кількість яких оцінюється в 600 млн., є нащадками диких близькосхідних кішок.

Вважається, що доместикація котів пов’язана із переходом до осілого способу життя, активного землеробства та утримуванням комор, де могли заводитися гризуни. Найдавніші знахідки датуються 9-9.5 тис. років тому. Зараз пухнасті хижаки супроводжують людину практично всюди, де є постійні поселення, – їх немає, певно, лише в Антарктиді. Поширення котів з родючого півмісяця супроводжувало міграції людей, а головним чином – осідлої культури. Тож, вивчаючи давніх котів, ми можемо тримати важливу інформацію про розвиток людства.

Нещодавно опубліковані знахідки решток двох давніх котів. У Scientific Reports повідомляється про найдавнішого домашнього кота на території Казахстану (на рисунку). Рештки знайдені поблизу Янгікенту (Dzhankent) – торговому центрі північного відгалуження Шовкового Шляху. Вони датуються 775–940 роками нашої ери. Генетичний аналіз виявив, що це був самець. Ізотопний аналіз показав, що кіт мав доступ до їжі з високим вмістом білків, іншими словами, його явно годували люди. Аналіз кісток виявив численні травми та хвороби, а характер загоєння ідентифікованих переломів вказує на ймовірне піклування про тварину. Досі не було відомостей щодо утримування котів настільки далеко від головної частини Великого Шовкогового Шляху. Тогочасний Янгікент був частиною огузької імперії. Огузи походили від середньоазійських кочових степових племен, і не було жодних відомостей щодо їх співіснування із котами. Наразі невідомо, чи янгікентський кіт був частиною місцевою популяції, чи ж раптово завезеним якимось мандрівником.

Інша знахідка більш давня – 4200-2300 років до н.е. на території Польші – це найдавніші коти Центральної Європи. Дослідники також проаналізували на основі ізотопного аналізу палеодієту – чим харчувалися власники знайдених кісток. Які у випадку казаського кота, співвідношення ізотопів Карбону та Нітрогену свідчило про істотну роль підгодовування людиною та високу частку синантропних жертв в раціоні (супутніх людині гризунів). Проте, польські коти не були повністю залежними від людини, а могли підгодовуватися і дикими тваринами, подібно до сучасних бродячих котів.

На відміну від Казахстанських степів, у Європі мешкали (і досі подекуди мешкають) дикі коти. Знайдені кістки належать прибульцям з Азіатських регіонів. Між місцевими та новачками неодмінно виникла конкуренція за ресурси. При цьому, дикі кішки не покинули свої екологічні ниші, а радше розширили їх. У результаті такого співіснування не виключена і мижвидова гібридизація. Для більш повного розуміння доместикації кішок на території Європи необхідні подальші генетичні дослідження.

Джерело: Krajcarz M, Krajcarz MT, Baca M, Baumann C, Van Neer W, Popović D, Sudoł-Procyk M, Wach B, Wilczyński J, Wojenka M, Bocherens H. Ancestors of domestic cats in Neolithic Central Europe: Isotopic evidence of a synanthropic diet. Proc Natl Acad Sci U S A. 2020 Jul 28;117(30):17710-17719. doi: 10.1073/pnas.1918884117

Haruda AF, Ventresca Miller AR, Paijmans JLA, Barlow A, Tazhekeyev A, Bilalov S, Hesse Y, Preick M, King T, Thomas R, Härke H, Arzhantseva I. The earliest domestic cat on the Silk Road. Sci Rep. 2020 Jul 9;10(1):11241. doi: 10.1038/s41598-020-67798-6