Відомо, що властивості людського мозку залежать від поверхні кори його півкуль. Адже чим більше звивин, тим поверхня більша. Півкулі великого мозку не єдина частина мозку, що має поверхню з сірої речовини, яка формує складки. Іншою частиною є мозочок – виріст заднього мозку, головною функцією котрого є координація рухової діяльності. Збільшення розмірів головного мозку, а особливо кори великих півкуль та, відповідно, її поверхні, є визначною рисою еволюції предків людини. Водночас із “великим мозком” зростав і розмір мозочка.

Складчастість мозочка складніша за кортикальну – виділяють великі складки (частки), на яких формуються більш дрібні листки (folia). всередині листків проходять волокна білої речовини, сукупність яких називають деревом життя (arbor vitae). Дослідники проаналізували за допомогою томографічних методів структуру мозочка та застосували до отриманих даних алгоритми комп’ютерного моделювання. Виявилося, що рівень складчатості його кори набагато перевищує складчастість неокортексу. Обчислена поверхня кори мозочка становить 80% від кори півкуль.

Застосувавши цей метод до мозку людиноподібних мавп, виявили, що збільшення поверхні мозочку було навіть більш інтенсивним, ніж неокортексу. Ймовірно, головною причиною є складність рухів, пов’язаних із виготовленням та використанням знарядь праці, а також із мовленням.

Цікаво, що мозочок відрізняється не лише поверхнею, а й кількістю нейронів, яких у ньому трохи більше половини, ніж в усьому головному мозку. Причиною цього є численні і дуже дрібні зернисті клітини.

Джерело: Sereno, M. I., Diedrichsen, J., Tachrount, M., Testa-Silva, G., d’Arceuil, H., & De Zeeuw, C. (2020). The human cerebellum has almost 80% of the surface area of the neocortex. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America, 117(32), 19538–19543. https://doi.org/10.1073/pnas.2002896117