Більшість людей має кольоровий зір. Зі шкільного курсу біології ми пам’ятаємо, що фоторецептори сітківки ока поділяються на палички та колбочки. Здатність розрізняти кольори обумовлена другими, а саме тим, що вони бувають трьох типів – більш чутливі до синього, зеленого та червоного кольорів. Концентрація колбочок є більшою у жовтій плямі сітківки, куди проектується центр візуального поля. Натомість на периферії відносно більше паличок – ними ми здатні розрізняти кольори, зате вони є більш чутливими до світла.

Інтуїтивно ми вважаємо, що вся зорова сцена, яку ми сприймаємо, є кольоровою – і предмети у периферії поля зору також. Але наскільки добре ми сприймаємо периферійні кольори? Дослідники використали для тестування цієї здібності прилад віртуальної реальності. Його запрограмували так, що коли людина вільно роздивлялася якусь сцену, спочатку усе зображення було кольоровим. За кілька секунд його периферія починала вицвітати, перетворюючись на чорно-біле зображення. Причому, такі центр та периферія динамічно змінювалися залежно від напрямку погляду обстежуваних.

Виявилося, що люди погано помічають втрату периферією поля зору кольорів. Третина піддослідних не помітила вицвітання навіть тоді, коли кольоровим лишилося поле у 10°, що відповідає приблизно 5% площі зорової сцени. У ситуації, коли обстежувані цілеспрямовано приділяли увагу периферійним кольорам, середній “кут кольороусвідомлення” становив 37.5°. Це означає, що ми не помічаємо зникнення кольорів у 2/3 зорового поля.

Джерело: Cohen MA, Botch TL, Robertson CE. The limits of color awareness during active, real-world vision. Proc Natl Acad Sci U S A. 2020 Jun 16;117(24):13821-13827. doi: 10.1073/pnas.1922294117