Розовий шум – це шум, але в ньому є певна закономірність. Ми прагнемо розповідати про цікаві наукові результати, переважно біологічні, оскільки це фах обох авторів. Проте, ми хочемо показати й широту напрямків сучасних досліджень, розповідаючи про незвичні, на нашу думку, експерименти.

Комунікація між людьми – дуже важлива штука, яка подекуди критична для успішності спільних дій. При цьому, існує колектив як цілісна структура, в якому виділяють підгрупи, які складають з окремих людей. І процеси взаємодії відбуваються на різних рівнях, ще й динамічно змінюючись. Через це проблему досить важко експериментально дослідити.

Учені проаналізували роботу спеціально створеного струнного оркестру. У експерименті взяли участь шістнадцять добровольців-скрипалів. В процесі вони не могли ані бачити, ані напряму чути своїх колег. Завданням було грати спеціально створену музичну фразу (на фото). Її було зконструйовано так, щоб вона не мала чітко вираженого початку та кінця, і могла циклічно програватися впродовж тривалого часу. Звук з кожного інструменту подавався на центральний пульт. Далі, його направляли в навушники кожного учасника. При цьому, експериментатори могли поєднувати звук лише певних музикантів, регулювати гучність та затримку, в такий спосіб формуючи різні групи. У різні моменти експерименту музиканти об’єднувалися в “колективи” по 2, 3, 4, 5 та 6 гравців. Записаний звук надалі аналізувався за допомогою комп’ютерного алгоритму. Зрозуміло, що в разі, коли усі інші музиканти грають з затримкою, індивідуальний виконавець повинен підлаштуватися. Проте, коли “вибивається” лише один, його простіше ігнорувати задля збереження стабільної ритміки. Саме аналіз успішності синхронізації за різного числа та конфігурації учасників тестового оркестру і був метою дослідження.

Виявилося, що музиканти здатні динамічно підлаштовувати власну гру, в разі необхідності успішно ігноруючи певні вхідні сигнали, задля досягнення найбільш стійкого результату. Характер такої синхронізації порівняли із наявною математичною моделлю синхронізації фізичних джерел коливань (модель Курамото), і люди виявилися більш ефективними. Певно, саме за рахунок здатності адаптивно усувати поміхи.

Автори зазначають, що результати можуть бути корисними при розробці алгоритмів управління трафіком, боротьби з епідеміями, або аналізі динаміки фондових ринків тощо.

Джерело: Shahal S, Wurzberg A, Sibony I, Duadi H, Shniderman E, Weymouth D, Davidson N, Fridman M. Synchronization of complex human networks. Nat Commun. 2020 Aug 11;11(1):3854. doi: 10.1038/s41467-020-17540-7