Кома – стан тривалої та глибокої втрати людиною свідомості, коли її не можна розбудити, та вона не реагує на різноманітні стимули, у тому числі й больові. Кома може розвинутися внаслідок травмування головного мозку.

При цьому досить проблемним є прогнозування ймовірності виходу з неї пацієнта. Такий стан може тривати від кількох днів чи тижні до років. Найдовший відомий випадок підтримання життєдіяльності організму у вегетативному стані – 42 роки. Коматозний стан не є гомогенним, є кілька шкал класифікації рівнів втрати свідомості: від повністю вегетативного стану (відсутні будь-які ознаки свідомості) до мінімальної свідомості (мінімальне реагування, наприклад, здатність якось позначати “так” або “ні” у відповідь на прості питання).

Звісно, що глибша кома і що довше вона триває, то менша ймовірність виходу з неї пацієнта. Але достатньо точних правил поки немає. Відомий випадок повернення до повної свідомості пацієнта, котрий знаходився в мінімальному стані свідомості 19 років. Тестування роботи мозку за допомогою електроенцефалографії, томографії або інших також не дають надійних прогнозів. Проте, учені знайшли новий індикатор, яким виявилося реагування на запахи.

Нюхова сенсорна система істотно відрізняється від інших. Нюхові структури є частиною кінцевого мозку, і мають найбільш прямі зв’язки як із механізмами, що пов’язані з формуванням свідомості (лобова кора), так і з емоціогенними структурами (лімбічна система). Сприйняття запахів пов’язане із диханням, характер якого може визначатися запахами. Наприклад, коли ми відчуваємо щось неприємне, то автоматично зменшуємо глибину вдиху. Ця реакція є рефлекторною. Натомість, якщо ми скажемо людині, що вона повинна відчувати певний аромат у пробірці, встановленій під носом, це також може викликати зміни дихання – принюхування. Це вже є проявом свідомої модуляції дихальної функції. Саме це і дослідили учені.

В якості приємного запаху був обраний аромат шампуня, а неприємним слугував “аромат” тухлої риби. Тестували 43 пацієнтів із розладами свідомості. По-перше, виявили, що реакція на різні за валентністю одоранти виявилася різною лише в пацієнтів у мінімальному стані свідомості (на рисунку MCS). Інші ж – у вегетативному стані (UWS) – дихали завжди однаково. Також, на основі дихальних реакцій розрахували критерій, що непогано розпізнавав ймовірність покращення стану – переходу з вегетативного до мінімально свідомого. Цей тест виявився досить інформативним і у віддаленій перспективі. Протягом п’яти років від травмування з 24 пацієнтів, котрі демонстрували адаптивні дихальні реакції, померли лише два. Натомість, в іншій групі таких було 12 з 19.

Тож, характер реагування на позитивні та негативні аромати відображає рівень свідомості та пов’язаний із ймовірністю функціонального відновлення.

Джерело: Arzi A, Rozenkrantz L, Gorodisky L, Rozenkrantz D, Holtzman Y, Ravia A, Bekinschtein TA, Galperin T, Krimchansky BZ, Cohen G, Oksamitni A, Aidinoff E, Sacher Y, Sobel N. Olfactory sniffing signals consciousness in unresponsive patients with brain injuries. Nature. 2020 May;581(7809):428-433. doi: 10.1038/s41586-020-2245-5