На фото – одна з найдивовижніших викопних решток, що має назву Диявольський коркотяг (штопор, Devil’s Corkscrew). Такі знахідки трапляються в Небрасці та прилеглих територіях США. Вони являють собою спіральні структури, які мають всередині тунель, що в нижній частині простягається вбік і вгору під кутом. Такі коркотяги відкриваються внаслідок вивітрювання м’яких гірських порід. Їхній вік оцінюється у 20-23 млн. років.

Першовідкривач цих структур Erwin H. Barbour був вражений довершеністю їх симетрії. Він та тривалий час після нього ніхто не мав гадки, чим же насправді є ці “коркотяги”. Спочатку припускали, що це залишки гіганських прісноводних губок, проте ця ідея була відкинута. Всередині спіралей Барбор виявив рослинні тканини, тож припустив, що вони є залишками, ймовірно, кореневої системи. Наступною гіпотезою було, що це дивно збережені ходи нір великих гризунів – вимерлих бобрів Palaeocastor, чиї скелети часто супроводжували знахідки диявольських штопорів. Дослідники виявили, що заглиблення на поверхні коркотягів дуже добре співпадають із розмірами різців Palaeocastor. Отже, ймовірно, що така спіраль була входом в гніздо, а її форма виявилася чудовою адаптацією для збереження вологості та контролю температури. Цікаво, що часто “штопори” знаходили групами, що, ймовірно, відповідало груповим поселенням бобрів.

Проте, загадкою лишалося походження рослинних тканин, виявлених Барбором. Дослідники зазначали, що формування порід, в яких виявляються “коркотяги”, відбувалося за посушливих умов. Рослинам було важко знайти вологу. А от всередині бобриних ходів вологість була вищою через життєдіяльність тварин. Тому корені проростали в стінки ходів. Причому це, ймовірно, відбувалося із такою швидкістю, що бобрам частенько приходилося прогризати собі доступ до нори. Скельні породи навколо мали багато вулканічного попелу, який був збагачений на сполуки Силіцію. Поглинаючи воду, рослини накопичували їх у коренях. І поступово вистелені коренями стінки нір ніби мінералізувалися, утворивши такі дивні структури.

Джерело