Поширена думка, що собаки віддані своїм господарям більше, ніж коти. Останні є більш незалежними та сприймають людей як “обслуговуючий персонал”. Проте, сучасні дослідження доводять, що це не зовсім так.

В експерименті господарі котикв були поміщені разом із улюбленцями у нове для них приміщення. Через дві хвилини людина виходила, а кішка лишалася насамоті Далі людина поверталася. Усе, що відбувалося, фіксувалося, а далі дослідники оцінювали характер поведінки тварин. За ним їх розділяли на групи за типом прив’язаності, користуючись критеріями, подібними до таких же досліджень із немовлятами та собаками.

Надійний тип прив’язаності, коли суб’єкт відчуває захищеність, перебуваючи в контакті із об’єктом прив’язаності. Такі тварини демонстрували відсутність ознак стресу, а після повернення людини ділили свою увагу між дослідженням нового простору та перебуванням поруч (на рисунку B). Ненадійна прив’язаність – коли тварини демонстрували ознаки стресованості, що супроводжувалося надмірним пошуком близькості (C) або ж навпаки демонстраційним віддаленням від людини (D).

Виявилося, що серед кошенят співвідношення між тими, хто демонстрував зазначені патерни поведінки, було на рівні 64% – 36% на користь найдійного типу. Подібне співвідношення виявили і снеред дорослих котів. Причому досвід соціалізації не мав істотного впливу на цей розподіл. Цікаво, що у дітей співвідношення різних типів прив’язаності подібне до котячого. А от у собак частка ненадійного типу збільшена.

А який тип прив’язаності характеризує поведінку вашого кота?

Джерело: Vitale KR, Behnke AC, Udell MAR. Attachment bonds between domestic cats and humans. Curr Biol. 2019 Sep 23;29(18):R864-R865. doi: 10.1016/j.cub.2019.08.036