Люди, які не вірять у еволюцію, часто використовують як аргумент тезу про відсутні “перехідні ланки” між різними групами організмів. Насправді ж, сучасна наука знає чимало таких ланок. Одним з визначних прикладів є тіктаалік – ланка між рибами та земноводними.

Це була порівняно велика тварина (розмір черепа 20 см). В будові можна простежити ознаки як сучасних риб, так і наземних тварин. Подібно до риб, її тіло було вкрито лускою, були наявні плавці, у воді тіктаалік дихав за допомогою зябер. Головною ознакою, що споріднює цю тварину із сучасними наземними тваринами, є будова скелету кінцівок, зокрема наявність функціональних суглобів. Також, він мав відмінний від риб тип з’єднання голови та хребта, що дозволяв рухати головою. У повітрі тіктаалік дихав за допомогою легень. Іншою відміною від риб є сплощена у вертикальному напрямку форма голови (“крокодилоподібна”).

Історія винайдення тіктааліка та ряд цікавих фактів стосовно еволюції хордових викладена у чудовій науково-популярній книзі автора цієї знахідки Ніла Шубіна “Риба всередині нас”, переклад якої українською можна придбати.

Вивчення тіктааліка триває й досі. Нещодавно колектив авторів разом із відкривачем цієї знахідки провів томографічний аналіз знайдених решток, на основі чого було реконструйовано можливі особливості рухів кісток.

Живлення у воді та на суходолі має ряд відмін. У воді хижаки як правило використовують смоктальний тип захоплення жертв. Цьому допомагають рухи кісток черепа відносно інших (окрім суглобового руху нижньої щелепи). Такі рухи нахиваються черепним кінезисом. Він нерівномірно поширений серед хордових. Наприклад, ми з вами геть до цього нездатні. Ми живимося, кусаючи їжу. Для цього потрібна сила, а зайва рухливість кісток цьому лише заважає.

Реконструкція черепа тіктааліка показала, що він, ймовірно, був здатний до кінезису. Дослідники припускають, що будова черепа тіктааліка забезпечувала рухи, які синергічно впливали на обидва типи живлення – із користю для кожного (а не компромісно). Отже, схоже, що живлення тіктааліка, як і його анатомія, було перехідною ланкою між умовними водним та наземним.

Цікаво, скільки ще новинок розкаже нам ця чудова вимерла тваринка?

Джерело: Lemberg JB, Daeschler EB, Shubin NH. The feeding system of Tiktaalik roseae: an intermediate between suction feeding and biting. Proc Natl Acad Sci U S A. 2021 Feb 16;118(7):e2016421118. doi: 10.1073/pnas.2016421118