“Протягом мільйонів років людство існувало у тваринному стані. Потім трапилося щось, що вивільнило силу нашої уяви. Ми навчилися говорити, і ми навчилися слухати. Мова уможливила обмін ідеями, дозволила людям працювати сумісно, втілюючи неможливе. Найбільші успіхи людства стали можливими завдяки спілкуванню, а найбільші невдачі відбулися через його відсутність. Такого не повинно бути. Наші найбільші сподівання цілковито можуть у майбутньому стати реальністю. Завдячуючи технологіям, що ми маємо, наші можливості є необмеженими. Усе, що нам потрібно робити, – це упевнитися, що ми продовжуємо розмовляти.” – одна з улюблених цитат Стівена Хокінга.

Людина – істота соціальна, підтримка зв’язків із іншими людьми є вкрай важливою для здоров’я. Не марно ВООЗ визначає здоров’я як стан повного фізичного, психічного та соціального благополучча. Діалоги, бесіди, спілкування – один з головних способів формування та підтримки соціальних зв’язків. Але науковці поки мало знають про механізми їхнього становлення – як і чому бесіди починаються, як тривають, як завершуються. Здавалося б, говорити – проста штука. Але сучасні комп’ютери, які непогано справляються із керуванням складними пристроями, автівками та навіть літаками, поки не в змозі підтримувати нормальну невимушену розмову із людиною.

Дослідники спробували змоделювати розмову та вивчити її динаміку. Піддослідних об’єднували в пари, та інструктували мати розмову стільки часу, скільки вони б хотіли. Після завершення бесіди їх питали, чи був якийсь момент часу, коли вони хотіли б її завершити, і як далеко він від реального кінця. А також спрогнозувати, як би на це відповів партнер(ка).

Виявилося, що середня різниця реальної та бажаної тривалості розмови становила більше семи хвилин. При цьому, в деяких випадках вона завершувалася раніше, в інших тривала довше, але практично ніколи не співпадала із бажаннями. Неточною виявилася і оцінка бажаної тривалості розмови з боку співрозмовника – в середньому помилка становила майже 10 хвилин. Це говорить, що зазвичай ми гадки не маємо, чи партнер по бесіді хоче її продовжувати або ж давно бажає закруглитися

В цілому з 242 обстежуваних лише в 1.6% випадків спілкування тривало стільки, скільки хотіли обидва учасники. Ще у 30% випадків розмова завершувалася, коли цього бажав хоча б один. У решті діалогів точка завершення була навіть не посередині між “ідеалами” обох учасників. Переважна більшість людей завершує розмову не тоді, коли б цього хотіли.

Спілкування є важливим компонентом нашого життя, а розуміння його механізмів дасть можливість отримувати від нього якомога більше користі. І це якнайбільш актуальне саме зараз – коли через пандемію, локдауни та війни мільйони людей змінюють характер своїх соціальних зв’язків та комунікацій.

Джерело: Mastroianni AM, Gilbert DT, Cooney G, Wilson TD. Do conversations end when people want them to? Proc Natl Acad Sci U S A. 2021 Mar 9;118(10):e2011809118. doi: 10.1073/pnas.2011809118