Однією з найвизначніших властивостей нашої нервової системи є здатність до навчання. На момент народження наш мозок уміє виконувати переважно прості, але вкрай важливі для виживання речі – контролювати дихання, роботу серця та інших органів. На немовлят впливає безліч стимулів, та вони поки нездатні їх повною мірою обробляти – це приходить по мірі навчання та розвитку.

Ми з вами звично оперуємо категоріями – умовним поєднанням об’єктів, подібних якимись властивостями. Однією з таких категорій, важливих навіть у дуже ранньому віці, є зображення облич. Дослідники проаналізували, як саме формується ця здатність у 4-місячних малюків.

В дорослих людей розпізнаванням облич займаються спеціалізовані ділянки мозку, які так і називаються – лицеві. Їх є три – потилична, веретеноподібна та передня скронева; вони розташовані на нижній поверхні правої півкулі. Лицеві ділянки настільки “заточені” під розпізнавання облич, що часто знаходять їх помилково – коли ми бачимо обличчя там, де його нема (наприклад, на поверхні Місяця або як на поверхні чашки кави як на рисунку зі статті) – це називається лицевою парейдолією. Активація лицевих ділянок супроводжується розвитком характерних хвиль у енцефалограмі. Саме їх і аналізували у немовлят, котрі розглядали картинки на екрані.

Виявилося, що обличча-специфічні хвилі в ЕЕГ були більшими за амплітудою тоді, коли навколо дитини пахло мамою (у порівнянні із звичайним, чистим повітрям). Така взаємодія нюхової та зорової систем виявлена вперше. Біологічна роль цього цілком зрозуміла – запах мами означає, що вона поруч, а значить висока ймовірність побачити її лице. Тож, відповідні ділянки мозку і переходять у режим підвищеної активації, навчаючись виокремлювати з зорового сигналу саме такі образи. Як на роботу мозку малюків впливають інші запахи – є предметом наступних досліджень.

Джерело: Rekow D, Baudouin JY, Poncet F, Damon F, Durand K, Schaal B, Rossion B, Leleu A. Odor-driven face-like categorization in the human infant brain. Proc Natl Acad Sci U S A. 2021 May 25;118(21):e2014979118. doi: 10.1073/pnas.2014979118