Позіхання – відомий усім феномен. Ми частіше позіхаємо, коли втомлені, хочемо спати або ж нам нудно. Поширена думка, що в такий спосіб ми збільшуємо вентиляцію легень. Але насправді ми охолоджуємо мозок.

Крім спонтанних позіхань, відомий феномен “заразних” позіхів. Звісно, ніякої зарази тут немає, це одна з форм соціальної взаємодії. Крім людей, вона притаманна і ряду соціальних тварин: свиням, вівцям, левам, морським слонам, тонкеанським макакам, бонобо та шимпанзе. Проте, не усі соціальні тварини реагують на чужі позіхання, наприклад, така реакція практично відсутня в рівнинних горил та деяких лемурів.

Учені виявили ще один вид, в якого спостерігається заразне позіхання – це гелади (Theropithecus gelada), невеликі примати, поширені переважно на території Ефіопії. Проаналізували також і структуру цієї реакції. Ані стать, ані інтенсивність позіхання не позначалися на ймовірності викликати позіх у відповідь. “Передавання” позіхів було більш ефективним між представниками різних груп (якими в природі мешкають ці примати). При цьому самці “заражалися” більш ефективно. Цікаво, що переміщення групи частіше ініціюється самками, за якими слідують самці. Тож, можливо, наслідування позіхання є наслідком загальної тенденції наслідувати поведінку.

Джерело: Gallo A, Zanoli A, Caselli M, Palagi E, Norscia I. First evidence of yawn contagion in a wild monkey species. Sci Rep. 2021 Sep 9;11(1):17957. doi: 10.1038/s41598-021-96423-3