Запилення – критично важливий етап життєвого циклу насінних рослин. Ті, хто добре вчився у школі, пам’ятають, що більшість рослин, яких ми бачимо навколо, є спорофітами – це нестатеве покоління, яке розмножується за допомогою спор. Спори утворюються у спорангіях, і їх виділяють два типи – мікро та макро. В мікроспорангіях, як можна здогадатися, утворюються мікроспори. У випадку насінних рослин це пилкові зерна, призначені для перенесення до місць розвитку макроспор (а точніше мегаспор). В покритонасінних рослин мікроспорангії це пиляки тичинок, а мегаспора утворюється в маточці. Пилкове зерно проростає, в ньому утворюються чоловічі статеві клітини – спермії. Один з них має знайти яйцеклітину та запліднити її, після чого почнеться розвиток зародка рослини наступного покоління. У квіткових рослин цим все не обмежується, другий спермій має запліднити ще одну клітину, все це називається подвійним заплідненням, а розгадав ці загадки квіткової ембріології Сергій Навашин у Київському університеті (нині імені Шевченка).

Тож, з наведеного цілком зрозуміло, що транспортування пилку до мегаспор є вкрай важливим для виживання рослин процесом. В голонасінних запилення відбувається за допомогою вітру, і чимала частка пилку витрачається марно, осідаючи на поверхнях водойм чи ґрунту. Проблему ефективності запилення вирішило еволюційне винайдення рослинами адресної доставки пилку за допомогою тварин. Для цього рослини вирощують яскраві квітки. Їхня оцвітина потрібна для пригортання уваги запилювачів, а приваблення їх забезпечується самими різними способами: від простого спокушання смаколиками у вигляді нектару до хитрощів типу імітації забарвлення самиць.

Найкраще роль запилювачів пасує комахам – вони невеликі за розмірами та здатні швидко і далеко літати, переносячи пилок, що чіпляється до них під час візиту квіток. Менш поширеними, але відомими прикладами є птахи (колібрі) та дрібні ссавці (частіше кажани, але крім них деякі гризуни, сумчасті чи примати). Описані навіть запилювачі-рептилії (деякі ящірки).

А нещодавно виявлені запилювачі серед земноводних. Такими виявилися ендемічні бразильські деревні жабки Xenohyla truncata. Рослини, а саме квітки німецьких півників є частиною їхньої природної дієти. Спостереження за життям жабок виявили нетиповий для амфібій спосіб живлення – щось типу висмоктування нектару. В цей час до їхньої шкіри прилипають пилкові зерна, відтак цілком ймовірно, що жабки переносять їх від квітки до квітки. До цього була відома їхня роль як поширювачів насіння, а от “робота” в якості запилювачів показана вперше.

de-Oliveira-Nogueira, C. H., Souza, U. F., Machado, T. M., Figueiredo-de-Andrade, C. A., Mônico, A. T., Sazima, I., Sazima, M., & Toledo, L. F. (2023). Between fruits, flowers and nectar: The extraordinary diet of the frog Xenohyla truncata. Food Webs, 35, e00281. https://doi.org/10.1016/j.fooweb.2023.e00281