Чи мріють андроїди про електроовець?

Заголовок до змісту не має стосунку, але роман гарний 🙂

Роботи досить давно стали невід’ємною частиною нашого життя. Це слово вперше було використане чеським письменником Карелом Чапеком у його п’єсі «Р. У. Р.» 1921 року. Але більш відомими роботами, певно, є людиноподібні автомати, поведінка яких описується трьома законами роботетехніки Айзека Азімова (1950). На той момент такі машини були виключно фантастичними, але зараз ми маємо чимало роботів, що комунікують із людьми та мають андроїдоподібну форму. Сучасні алгоритми машинного навчання роблять їх спілкування адаптивним, що виходить за межі запрограмованих пар питання-відповідь. Багато таких соціальних роботів вже використовуються як помічники людини, наприклад в місцях, де багато людей, аби швидко зорієнтувати, куди йти (аеропорти, вокзали тощо). Їх алгоритми постійно оптимізуються, аби зробити взаємодію із людьми більш ефективною та комфортною.

Ще більш заплутаною ситуація стає, коли робот повинен взаємодіяти з людьми не один на один, а працювати в групі. Дослідники вивчали, як характер спілкування машини впливає на взаємодію людей у змішаній групі “троє людей та один робот”. Вон попросили такі колективи грати у гру, що вимагає не лише спілкування, а кооперації. Їхнім завданням було побудувати на планшеті замкнену залізничну колію якомога меншої довжини. У кожного учасника була своя ділянка роботи. Успіхом команди було вчасне завершення проекту, програшем – програш хоча б одного з учасників. Було проаналізовано поведінку 51 групи. Роботи різних груп мали різні налаштування. У деяких їх було запрограмовано діяти «вразливими»: вони вибачалися за помилки, визнавали невпевненість у собі, розповідали анекдоти, історії про особисте «життя» та про те, як вони «почуваються». В контрольних групах характер спілкування робота був нейтральним, або ж він взагалі був мовчазним.

Виявилося, що описана поведінка роботів позначалася і на спілкуванні між людьми – вони значно більше комунікували між собою (у парах людина-людина, а не людина-робот). Взаємодія в таких колективах була більш невимушеною.

Результати показують, що навіть прості агенти із штучним інтелектом можуть бути корисними, модифікуючи взаємодію людей у гібридних системах та роблячи її більш ефективною.

А ви впізнали усіх роботів на нашому колажі? 😉

Джерело: Traeger ML, Strohkorb Sebo S, Jung M, Scassellati B, Christakis NA. Vulnerable robots positively shape human conversational dynamics in a human-robot team. Proc Natl Acad Sci U S A. 2020 Mar 24;117(12):6370-6375. doi: 10.1073/pnas.1910402117

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *